С утра солнышко решило рано не вставать. Оно нежилось на тучках, как на бабушкиной перине и тихо посмеивалось над людьми, берущими с собой, на всякий случай, зонтики… Солнышко и не думало просить тучки пролиться дождиком. Просто оно решило немного поваляться. Это же так иногда нужно – немного поваляться. Это же так здорово – никуда не спешить, а просто понежиться в постели из ласковых пушистых тучек.
Утро было замечательным и не жарким. Даник давно наблюдал за подсолнухом, который рос под окном. Когда-то он обронил семечки, и вдруг случилось маленькое чудо. Сначала появился росточек зеленый-презеленый. Потом народилось маленькое солнышко. Все лето это солнышко тянулось к своей маме – большому солнышку, которое сегодня нежилось и пряталось на тучках, но вот однажды в нем появились маленькие вкусненькие, черненькие семечки. Это было здорово!
Данник смотрел в окно на подсолнух. Он стоял большой и красивый, но почему-то его головка склонилась и смотрела в землю. Вот что бывает, когда мама – солнышко от нас прячется, нам так скучно, что мы склоняем голову, хмуримся, как будто прячемся за тучки и смотрим в пол… Ну может там что-то интересное… До чего же скучно без мамы!
Вдруг маленькая разноцветная птичка – синичка прилетела и каким-то хитрым образом, уцепившись лапками за лепестки подсолнуха, клювом стала вытаскивать черненькие семечки. Так вот куда пропадают семечки, понял Даник! Так это хитрющие синички их вытаскивают и кушают!
Он выбежал во двор, чтобы получше разглядеть воришку – синичку, но она сразу же, выхватив семечку упорхнула… Ох, и хитрющая!
Даник подошел к подсолнуху. Подсолнух со своей золотистой головкой стал уже почти в два раза выше, но в нем почти не осталось семечек. Подул легкий ветерок и маленькое солнышко закачалось, как бы приветствуя Даника. «Привет, привет!» - сказал Даник, но ветер принес какие-то маленькие колючие семечки, которые зацепились за штанишки. Он стал их вытаскивать, но они очень тяжело отцеплялись. Вот приставучие, подумал Даник, и вдруг понял, что это семечки репейника, потому что как-то бабушка, когда он очень просил ее приготовить вкусненьких блинчиков, говорила ему: «не будь приставучим, как репей!»
И правда, приставучий, как цепляется, не оторвать!
А тебе, мой читатель, нравится ЛЕТО?
А что запомнилось больше всего фантастического и немножко странного, что бы хотелось нарисовать и об этом даже поделиться с друзьями? Давай нарисуем и порассуждаем!
ДЛЯ РИСУНКОВ И РАЗМЫШЛЕНИЙ:
Комментарий автора: Вот скорее бы такое лето!!! Соскучился? Так нарисуй настоящее, настоящее, теплое - претеплое и покажи друзьям: они согреются и лето сразу же придет!!!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
Проповеди : Видение - Андрей Бичукин Всех небезразличных к личным взаимоотношения со Святым Духом и желающим слышать Его голос или могущих поделиться своим опытом общения с Богом, приглашаю на сайт "Дом на Сионе" www.godsvoice.ru
